У Дніпропетровську відкрилась виставка присвячена письменникам-сімдесятникам

“Я хочу слова…” – заявили у Дніпропетровському літературному музеї. Виставка із таким бажанням в назві присвячена письменникам-сімдесятникам. Через плакати, фотокартки та головне – прозаїчні та поетичні рядки – городяни можуть зануритися у світ літератури сорокарічної давнини. Неоднозначність літературної ситуації сімдесятих років покликана зобразити композиція виставки. Вона – двошарова. Нагорі – плакати. Під ними – рядки, продиктовані натхненням, світлини та картини, що відбивали справжнє життя. Тобто на творчість письменників та поетів зверху давить ідеологія. Гарна – з відцензурованої точки зору література – тоді мала “відображати”, “мобілізувати” та “надихати”. Практичні поради як цього досягти – прописувало окреме видання. Втім, письменники-сімдесятники зуміли дистанціюватися від ідеологічних приписів. Пріоритетом для себе обрали естетику самого слова, у творчих пошуках заглиблювались у власні духовні поклики. Із системою не сперечалися, але й не підкорялися їй. Ледве не лишили цензорів без роботи. За оригінальність сімдесятники поплатилися пізньою славою. Вони нехтували радянським пафосом і не потрапляли у широкий друк. Читачам їхня творчість стала відома наприкінці вісімдесятих.