Діти-інваліди. Життя у несвятковий час

У Дніпропетровському центрі соціально-трудової реабілітації дітей-інвалідів дошкільного і шкільного віку сьогодні влаштовували традиційну зустріч із батьками вихованців та приймали маленьких артистів з палацу культури Ленінського району із концертною програмою. Наша знімальна група теж побувала у цьому закладі, але зацікавилася не святковою, а буденною стороною життя центру. Женя почала чітко вимовляти слова лише нещодавно. Коли вона потрапила у центр, їй було чотири роки і вона мовчала. Зараз у семирічної Жені багато співбесідників. Гра, гімнастика, співбесіда – все це лікування і реабілітація дітей. Заняття з дефектологом, відвідування масажиста, психолога – щоденна обов’язкова програма кожного з сорока восьми вихованців центру. Час від часу відбуваються загальні збори із батьками і тоді вони бачать прогрес не тільки у своїх дітей. Етап реабілітації може завершитись і у сім, і у десять, і у п’ятнадцять років. Діагнози – різні. Що робити далі підлітку, у якого все ще є проблеми з адаптацією у суспільстві. У цьому ж приміщенні – на другому поверсі – працює центр соціально-трудової підготовки підлітків. Він підпорядкований вже управлінню соцзахисту, але разом із дитячим закладом робить ту ж справу – пошук місця у житті для людей із обмеженими можливостями. За рік навчання у когось проявляються певні схильності чи хоча б бажання. Тут є відмінники і ті, хто приходить, щоб просто поспілкуватися. І це викладачі теж вважають результатом навчання. Та все ж прагнуть допомогти підліткам осягнути ази професій. У травні навчання завершиться і найуспішніші отримають свідоцтва про майстерність. У класи почнуть набирати новачків. Їх ніколи не бракує.