Сьогодні – роковини трагедії на Мандриківський, 127

Потерпілі та родичі загиблих сьогодні згадують своїх рідних і близьких. Того жовтневого суботнього ранку було прохолодно та йшов дощ. Багато хто через негоду скасував свої плани і залишився вдома. Коли на 7-му поверсі третього під’їзду пролунав вибух, майже в кожній квартирі були люди.Вже чотири роки Ольга Іщенко живе за суворим графіком. Два рази на тиждень і в сніг, і в дощ, вона приходить на Запорізьке кладовище. Тут похована її єдина онука – Саша. Красуня, розумниця та відмінниця – Саша тиждень не дожила до свого шістнадцятиріччя. Разом із нею загинула її найкраща подруга. Настя Кукла тієї суботи приїхала до Саші на Мандриківську 127 з іншого кінця міста. Жінки, що втратили дітей, кажуть – із часом їхній біль тільки поглиблюється. Насамперед тому, що покарання за трагедію так ніхто і не поніс. Тодішнє керівництво Дніпрогазу – директор, його заступник і головний інженер – на волі, крім того, займають високі посади у бізнес-структурах. Точної причини вибуху також ніхто не назвав. У четверті роковини трагедії до меморіалу на Мандриківській прийшли не тільки родичі загиблих та постраждалі. Тут – і однокласники дітлахів, що загинули під завалами будинку. Події чотрирічної давнини досі – у пам’яті рятівників. Цю трагедію вони сприймають як особисту. Тоді вони працювали практично цілодобово – майже тиждень залишалася надія, що когось таки знайдуть живим. Подекуди у вікнах двох вцілілих підїздів злощасного будинку навіть залишилися штори. Начебто господарі пішли тільки вчора. Насправді вже чотири роки тут мешкають лише голуби.

WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com