Близько тисячу жителів селища Чаплі в буквальному сенсі щодня мучить спрага
Два місяці – без краплі води! Близько тисячу жителів селища Чаплі в буквальному сенсі щодня мучить спрага. Донедавна їм подавали лише технічну воду. Зараз – і та стала небувалою розкішшю. З початку лютого 13 двоповерхівок та 110 будинків приватного сектору й мріяти забули про воду з під крану. У селищі Чаплі звичайна вода – на вагу золота. Водопровідні крани у близько тисячі людей тут пересохли ще два місяці тому. Через сильні морози відбулись серйозні розриви у водопровідній мережі. Вода зникла – на невизначений термін. Справжню ціну воді, як ніхто інший, знає Галина Федорівна. Жінка інвалід та вже два роки не виходить на вулицю. Аби не вмерти від спраги – вона змушена платити, аби хтось заніс відра з водою на другий поверх до її квартири. У таких умовах живе і молода сім’я Ільченків. Батько родини тягає воду літрами до квартири. Нещодавно купили пральну машину. Як одразу з’ясувалось – марно. Проблеми з водою тут почались ще в далекі дев’яності. Колгосп збанкрутів та через борги віддав водопровідні мережі приватному підприємству “Енерговодхоз”. Люди кажуть, його власник – після порожніх обіцянок побудувати тут каналізацію – залишив мешканців лише з технічною водою. Споживачі жаліються: в разі поломок – звертатись нікуди. Місцеві чиновники пояснюють – через великі борги людей за воду та електроенергію – власник водопровідних мереж залишається у збитку. А отже, ремонтувати прориви – йому не під силу. Влада взялась допомагати, тож через декілька днів воду обіцяють повернути. Проте – лише технічну. Проблема з водою в Чаплях – навіть серйозніша, ніж здається. Будинки близько тисячі людей буквально висять у повітрі. Прописка у людей є, а документація на житло – відсутня. Тож питна вода з-під кранів людям світить не скоро. Адже аби побудувати тут каналізацію – потрібно відновити купу паперів. І лише тоді – з бюджету зможуть виділити кошти на проект. Не кажучи вже про саме будівництво. Тож мешканцям радять – продовжувати штурмувати чиновників. Натомість самі жителі вже збираються перекрити дорогу, втім і надію напитись вдосталь – не втрачають.
