У Миколаївці Петропавлівського району вже рік немає централізованого водопостачання

Вода на вагу золота. У Миколаївці Петропавлівського району вже рік немає централізованого водопостачання. Все – через те, що підприємство, яке подавало людям воду, змінило форму власності та відмовилось від надання послуги. Тепер близько чотирьохсот людей перед вибором – сплачувати найвищий в Україні тариф чи користуватись технічною водою. Перуть у технічній воді, супи варять на мінералці. У Миколаївці Петропалівського району люди вже рік потерпають без питної води. Колись тут буди свердловини. Та вода щезла, коли у сімдесятому році під селищем пройшли виробки шахти Павлоградвугілля. Тож підприємство провело сюди локальний водогін і сорок років безкоштовно постачало воду. Та у 2005-му Павлоградвугілля було приватизоване, а минулоріч нове керівництво відмовилось від деяких соціальних напрямків, зокрема, від миколаївського водогону. Так, 368 людей вже рік живуть без води. Вибір джерел у селян невеликий – мінералка по 95 копійок за літр, місцеве болото або технічна вода на ближній залізничній станції. У цій воді Юлія миє двох своїх дочок раз на кілька днів. В інший час обтирає дітей вологими серветками. Аби вирішити проблему, в Миколаївці створили громадську організацію, зібрали дев’яностотисячну допомогу з фермерів, провели новий водогін, встановили лічильники. Та потім з’ясувалось що миколаївці мають сплачувати за воду аж по 13 гривень за кубометр води. У сільраді розводять руками — зробили все, що могли. Спочатку воду сюди потрібно доставити за 6 гривень за кубометр, а потім стільки ж сплатити за експлуатацію комунікацій. Єдина надія на сусіднє підприємство, що має нижчі тарифи. Але і та вода – дорога.Якщо людям пощастить — вода по десять гривень за кубометр з’явиться у них аж за два місяці. Та поки що вони роздумують: користуватись технічною чи сплачувати найвищий тариф в усій Україні.