80-у річницю відсвяткував Академічний симфонічний оркестр філармонії імені Леоніда Когана

Саме у квітні 1939-го року відбувся першій концерт колективу. Далі він переживав різні часи. На початку двохтисячних були навіть спроби чиновників закрити його. Відстояли оркестр самі музиканти. Як сьогодні  поживає ювіляр і про що згадує – дивиться у наступному сюжеті.

Ювілейний вечір готували всі співробітники філармонії – від директора до техніків. Кажуть: оркестр – це наш бренд, і його життя міцно пов’язане з існуванням закладу. Філармонія трохи старша за оркестр. Піаніст В’ячеслав Грязнов зараз мешкає у Нью-Йорку. Та завжди у курсі життя оркестру з України, де його чекають. Тоді у 2014-му Грязнов тож грав Рахманінова, другий концерт. А в залі було багато поранених бійців. Тобто дружба музиканта з оркестром завжди була свідомою і справжньою. Оркестр переживав різні часи, які поділені на “диригентські епохи” – Гургена Карапетяна або В’ячеслава Блинова. Ще є музиканти, які пам’ятають тих митців і про сьогоднішнього диригента Наталю Пономарчук мають свою думку. Сімнадцять років триває в оркестрі час Наталії Пономарчук та Івана Чередниченка. Не відриватися від життя дуже важко, якщо мета оркестру грати класичну музику й не схилятися до більш легкої. Але тримати формат – це правильно – каже сьогоднішній головний диригент. Втім ювілей святкують, щоб згадувати. Музикант і просвітник, завдяки якому філармонія набула ім’я Леоніда Когана, Євген Токолов не чекав спеціальних пропозицій, а сам написав про оркестр велику книгу “Таємниці за відкритою завісою”. Поряд із тими, хто збирає свідоцтва творчого життя роками є й початківці. Які прагнуть зупинити мить, буквально, щоб показати потім глядачу. Склад оркестру оновлюється постійно. Й зараз він майже наполовину – з молоді. Святковий вечір не обійшовся без подарунків, подяк, квітів і обіцЯнок: продовжити ремонт концертної зали, придбати новий рояль. Гості запевнили оркестр, що завжди будуть поряд.