76 річниця депортації кримських татар

• 18-го травня 1944-го року розпочалася одна з найбільш безжальних операцій радянської влади. За півтори доби з рідних домівок було вивезено близько двохсот тисяч людей. Майже половина загинула під час довгої дороги у заслання. Ті ж, хто зміг вижити, досі пам’ятають подробиці жахливих подій. У наступному сюжеті – одна з таких історій.

Ресміє Абдуллаєвої у 1944-му було дев’ять років.

Далі, каже бабуся, все відбувалося як у жахливому сні. Але тепер це спільна історія родини Абдуллаєвих. Онук переказує усі подробиці.

Документальні кадри навряд чи можуть передати той жах, що оселився у душах людей. Вони не знали, куди й навіщо їх везуть. Дорога тривала кілька тижнів.

Про життя улюбленої бабусі, її братів, сестер та мами в Узбекистані, куди їх депортували, онук розказує, ніби сам все це бачив. Настільки міцна пам’ять у родинах кримських татар.

Довгих 36 років прожили в Узбекистані, потім у Генічеську. І лише одного разу Ресміє завітала на Батьківщину, у Крим.

Тепер Абдуллаєви вважають своїм домом Дніпро. Земляцтво кримських татар у нашому місті складається з приблизно п’ятдесяти родин. Сьогоднішній день для кожного представника спільноти – день незагоєної пам’яті.