Шосте червня 1997 року. Дніпропетровськ, ж.м. Тополя

Днями мешканці житлового масиву Тополя, один згадуватимуть сумні події, що стались дев”ять років тому. Масштабний зсув зтер з поверхні землі житловий будинок та декілька прилеглих будівель. Чи спокійно живуть на і досі неспокійному масиві топольчани, дізнавався наш кореспондент. Шостого червня 1997 року о сьомій ранку смерть дихала в потилицю всім, хто знаходився у будинку номер 22. О 7- 20 рятівники вивели всіх мешканців на вулицю, а о 7 – 50 приречений будинок повністю пішов під землю. Сьогодні про події дев”ятирічної давнини Сергій Волошин, тоді начальник караулу самостійної державної пожежної частини номер дев”ятнадцять, згадує вже без хвилювання, а тоді, дивлячись на заляканих людей, трохи і сам панікував, та приходилось приймати рішення і тримати ситуацію під контролем. Після будинку зсув безжально поглинув дитячі садки і школу. Топольчани ще довго не могли оговтатись після того, що трапилось. Минуло дев”ять років, і страх потихеньку відступив. Олександр Кузьменков, який мешкає неподалік від місця трагедії, і тоді філософськи розмірковував над ситуацією, і зараз. Про трагедію дев”яносто сьомого нагадує котлован і купа сміття в ньому. Чиновники, що як бджоли кружляли тут у перші дні після зсуву, крім солодких обіцянок, нічого не залишили. Тоді планів було хоч відбавляй, а поки це місце – розсадник для бомжів та пацюків. Мешканці переконані, що на цю трагедію треба було очікувати. Несправна каналізація, діряві труби, затоплені підвали – основні складові масштабної трагедії. І якщо комусь здається, що топольчани живуть спокійним життям, то це омана. Життя на пороховій бочці, говорять вони про своє сьогодення. І мають на це причини. Ось ця маленька яма в майбутньому може призвести до подібної трагедії, і місцевій владі треба звернути увагу на це вже сьогодні, щоб завтра не кусати лікті.