Як і чому зникають парки?

В обласному центрі гине перлина – парк імені Кірова в Нижньодніпровському районі. Родзинка Лівобережжя, що свідчила про велич революції, за часів української незалежності стала втіленням безгосподарності. Завершує картину смітник у самому серці парку. Розглядаючи ці бархани, важко уявити, що у цьому парку була виставлена військова техніка, проводились виставки квітів, працювали атракціони, били природні джерела, а у літньому кінотеатрі показували фільми. Мешканці навколишніх будинків тепер і самі сумніваються: чи не примарилась їм та казка. Міркують, щоб так запустити зелений куточок, потрібно докласти чимало зусиль. А докласти зусиль, щоб облагородити парк, схоже, не під силу навіть велетням влади. На навколишніх вулицях виросли і живуть дніпропетровські знаменитостості. Взимку, кажуть місцеві, відомий письменник і колишній народний депутат Веретенніков на лижах по парку бігає. Та його засміченістю не обурюється. Не гидує відвідувати занедбаний куточок дитинства і екс-губернатор Яцуба. За часів свого панування в області патріот, щоправда, парком цікавився, проте разом із посадою покинув це заняття. Рідний дядько таким питанням поважного племінника не турбує.  Голова райради розводить руками: справа у фінансах. Машини і людей для вивезення сміття місто надає нечасто. Допомоги добродіїв не вистачає, тим більше, що у рейтингу засмічених АНД-район – лідер. Мабуть, надто витратною справою для підприємств стала й утилізація відходів діяльності. Мешканці непокояться: цей пил може бути радіаційним, байдужість обернеться екологічною катастрофою. А на разі проблема вже спричинила демографічні труднощі.