Дніпропетровськ може позмагатись в конкурсі за кількістю зруйнованих будівель

Зустрічати Євро Дніпропетровськ буде не лише неохайною рекламою. Здивувати гостей місто зможе і кількістю зруйнованих будівель. Тільки на центральних вулицях їх декілька десятків. Ці будинки позаминулого століття старанно обгорожені парканами, на яких – попередження про потенційну небезпеку. Старі дахи та стіни дійсно можуть впасти у будь-яку мить. Майже на кожну таку будівлю розраховують інвестори, та от зносити вікові нетрища вони не поспішають. Одна з найбільших загадок Дніпропетровська – ці будинки на проспекті Карла Маркса, 43. У такому стані вони не менше 15-років. Обхідний місток, збудований для безпеки пішоходів, за довгі роки користування весь продірявлений. Наближатись до будівель небезпечно, втім, і знести їх – зась. Дивним чином ці споруди визнали цінною історичною спадщиною. За законом знести їх не можна -лише реконструювати. Бажаючих на це немає, проте є претенденти на земельну ділянку. У міському управлінні охорони культурної спадщини кажуть: орендар землі виступає і замовником будівництва на цій ділянці. Планів реконструкції будівлі чиновники ще не бачили, проте знають: інвестор хоче збільшити зону забудови. Щоправда, як будівлю 19 сторіччя перетворити на великий торговельно-розважальний комплекс, і самі не чітко уявляють. Аналогічна дилема – з цим будинком на вулиці Виконкомівській. Він теж відноситься до архітектурної спадщини. Нею зацікавились вже давно – не архітектори, а забудовники. Вони оформили постійне землекористування. А от формат історичної будівлі їх не влаштував. Будинком на вулиці Харківській, 6 теж зацікавились давно. Звідси виселили всіх мешканців, за винятком однієї квартири. Фактично її не існує (зі всього будинку збереглась одна стіна), але формально без згоди власників квартири не можна почати будівництво. Тут запланований черговий торговельний центр. І знов-таки: за умов збереження архітектурної спадщини. Більшість таких будинків зараз охороняє закон. Знести фасад – означає стати порушником. Але ж і таку дорогу землю у центрі міста втрачати не хочеться. Зазвичай інвестори діють інакше: чекають, коли своє діло зробить час. Об”єкти, які визначені архітектурно-культурною спадщиною, зараз є притулком для бомжів. Реставрувати їх дуже складно. Тож досить вірогідно, що інвестори чекають, коли будівлі впадуть, щоб потім користуватись земельними ділянками. Оскільки ніхто не може змусити замовника будівництва розпочати роботи, тягнути з ними можна невизначений час, періодично подовжуючи строк оренди. Цілком можливо, що згодом спеціально створена комісія визначить будівлю непридатною для реконструкції, і от тоді за вільні земельні ділянки розпочнеться справжня боротьба.