У Дніпропетровську існує унікальна колекція цеглин

Зібрання нараховує п’ятсот сорок п’ять екземплярів однієї тільки цегли, близько двохсот зразків черепиці, старовинний кахель для підлоги та пічну плитку. Ознайомитися із раритетним будівельним матеріалом можна прямо на вулиці. До двохсот-тридцяти-річчя катеринославської цегли господар колекції, дніпропетровський краєзнавець, представив частину свого надбання у вікнах будинку на розі вулиць Карла Лібкнехта і Шевченка. Початок незвичайній колекції Павла Маменка поклала випадкова знахідка під час ремонту власного старовинного будинку. Дві цеглини з ініціалами виробників прикули увагу господаря. Дослідження їхнього походження забрало у краєзнавця небагато зусиль. Як виявилося, буква А позначала виробництво відомого цегляра Абрамовича, а АВД – цегельні братів Добрускіних. У Катеринославі середини дев”ятнадцятого сторіччя було більше ста цегляних заводів. Це не враховуючи тих, що розташовувались при приватних маєтках. Краєзнавець розпочав пошуки. Більша частина спадку – з розібраних при перебудові Дніпропетровська старовинних будинків. Чимало раритетів. З виробництв, що належали особам відомим на всю Російську імперію. В решті вітрин – черепиця та кахля з підлоги та печей. Теж цікаві знахідки. Наприклад, блакитна плитка з порцелянового заводу Кузнецова – колись прикрашала іконостас Вознесенської церкви Катеринослава – більш відомої як Казанська. Втім, ця експозиція – лише частина колекції. Справжні скарби Павло Павлович зберігає вдома. Тут вже цегла з усієї України. Є цеглини з маєтків декабриста Муравйова-Апостола та писаря Кочубея, який прославився доносом на Мазепу. Найстарішій цеглині цього зібрання – дві тисячі років. Вона – з римської фортеці. І знайдена у Криму. На тисячу років молодша за неї – цеглина з Софії Київської. Усі досліджені цеглини із зазначенням місця їхнього знаходження Павло Павлович ретельно заносить до власного каталогу. Збиває з пантелику м”який або ж то твердий знак, поміж начебто двох ініціалів виробника. Краєзнавець вже смакує наперед роботу над розгадкою. Втім, схоже, йому доведеться попотіти. Адже фахівців у галузі старовинної цегли, так само як і спеціалізованих видань майже немає. І це дає колекціонерові нову мрію – створити цегляний музей.