2009-й став для Дніпропетровщини роком випробувань та надій

Рік, що минає, не можна назвати несприятливим для Дніпропетровщини, але наш край він і не балував. Для багатьох мешканців регіону він запам”ятався втратою чемпіонату Євро-2012 та трагічними пожежами у залі гральних автоматів і на “Слов’янському ринку”. Втім, траплялися у ньому і приємні події. Яким був дві тисячі дев’ятий рік для Дніпропетровського регоіну – пригадав наш кореспондент. Початок року для Дніпропетровщини був не менш кризовим, ніж для решти України. Промисловість та будівництво зупинились. Перші місяці дві тисячі дев”ятого року – чимало людей сиділи без роботи або без зарплати. Постійно коливався курс національної валюти. Зросли ціни на продукти харчування. Почастішали мітинги. У лютому уряд підняв транспортний збір. По усій країні і на Дніпропетровщині повстали автовласники. Заявили: нас “Дістали!”. В економіці – під маркою кризи впродовж року чимало попрацювали спекулянти. Спровокували декілька продовольчих дефіцитів. Березень запам”ятався Дніпропетровщині смішною зараз, але цілком серйозною тоді – панікою з приводу харчової солі. За декілька днів у магазинах люди розібрали місячні запаси товару. І чутки про закриття його виробництва швидко вщухли. До того ж в серпні – дніпропетровці зіткнулися із традиційною цукровою кризою. Солодкий пісок подорожчав до семи гривень. Можновладці обіцяли стабілізувати ціну. Втім, до кінця року вона так і не впала. На хвилі грипу подорожчали цитрусові, часник та лук. До продуктів із соцсписку ці фрукти-овочі не належать, тож постачальники непогано заробили. Неприємні сюрпризи підкидали весь рік і фармацевти. У березні в рази підняли ціни на ліки. Мовляв, через валютні коливання. Уряд намагався втрутитись. Але постанова про граничні надбавки не спрацювала. Прогнози провізори здійснили. А в листопаді ще й відігралися. Брак ліків в аптеках через епідемію грипу знову дозволив здорожчати деяким препаратам і навіть банальним протигрипозним маскам. У громадському житті регіону – найпам’ятніша подія року – далеко не привід для гордощів – втрата Дніпропетровськом права на проведення Євро-дві тисячі дванадцять. Напрочуд задоволена відвідинами у березні комісія УЄФА, у травні – несподівано відмовила місту на Дніпрі у статусі одного з господарів чемпіонату. Вирок – погана підготовка. НарІжний камінь – аеропорт. Дніпропетровське летовище приватизували тільки наприкінці серпня. Втім, повернути чемпіонат, який обіцяв казкові інвестиції це не допомогло. Вдруге спортивний Дніпропетровськ осоромився на всю Європу у вересні. Місто не виправдало довіри в організації матчу “Україна-Англія”. За кидання фаєрів на стадіоні країну оштрафовано на п”ятдесят тисяч євро. А ще до того майже зірвали продаж квитікв на матч. Не оминули Дніпропетровщину цього року і трагічні події. У квітні сталася пожежа в одному із залів гральних автоматів. Загоряння вібулося вночі на проспекті Гагаріна, сто двадцять сім. Дев’ятеро людей загинули на місці, ще одинадцять із отруєнням чадним газом та опіками. Пожежа змусила чиновників взятися за проблему гральних автоматів. Місяць по Україні тривали їхні перевірки. Після чого цей бізнес було заборонено. Друга пожежа сколихнула Дніпропетровськ у вересні. За декілька годин згорів один з найбільших ринків – “Слов’янський базар”. Дивом ніхто не загинув, кілька людей отримали незначні опіки. Але більшість підприємців втратили у пожежі документи, гроші і власний бізнес. Не обійшлося і без замовного вбивства. У річницю трагедії на Мандриківський в Дніпропетровську загинув відомий бізнесмен В’ячеслав Брагінський. Смерть спричинив вибуховий пристрій. Правоохоронці і досі не виявили замовника злочину. Мотив пов”язують із професійною діяльністю Брагінського. Вбитий керував будівельною компанією, яка займалася спорудженням котеджного містечка “Золоті ключі” та горезвісного “Олімпік-2”. Самим господарям житла в Олімпіку весь рік довелося мітингувати і судитися. Будинок, у якому вони придбали квартири, попри акти готовності, виявився непідключеним до комунікацій. Люди оббили чимало чиновницьких порогів. Наприкінці року будинок нарешті здали в експлуатацію. Посміхнулася доля і дніпропетровським католикам. Два роки тривали суди із американською корпорацією, що вважала себе власником будівлі старовинного костьолу на Карла Маркса, дев”яносто один. Різдво парафіяни римо-католицької церкви у Дніпропетровську зустрічали хоча і під відкритим небом, але в приміщенні за правом свого храму. Історичний музей імені Яворницького відсвяткував своє стошістдесятиріччя. Дніпродзержинськ обзавівся новою та ще й дерев”яною церквою, зведеною без цвяхів. Кривий Ріг відвідав Жан-Клод Ван Дамм, дніпропетровські театри “Вєрим” та “Крик” нарешті отримали власні приміщення. Останній ще й відсвяткував двадцятиріччя. А актор Михайло Мельник навчився грати на саксофоні. Безперечно, одна з головних подій року, що минає – початок президентських перегонів. Проявить вона себе незабаром, але відбудеться це вже у наступному році. Яким він буде для Дніпропетровщини побачимо разом. Сподіваємося – кращим і зичимо вам якнайбільше здоров”я, щастя та позитивних подій.