За останні десять років околиці Дніпропетровська перетворились на так звані гетто

В соціально-депресивних районах найдешевші квартири, а рівень злочинності один з найвищих. На думку експертів це пов’язано з економічною нестабільністю та соцальної нерівністю. В деяких районах навіть склалася своя субкультура, яка суттєво відрізняється від центральної частини міста. Тут немає дорогих бутиків та показового гламуру. Замість цього – соціальна прірва. Це дещо інше місто, з іншими правилами та життєвими пріоритетами. Житловий масив Західний – яскравий приклад так званих соціальних островів. Більшість людей, які тут живуть, у кращому випадку працюють на заводах, інші ж змінюють своє життя за допомогою міцних напоїв. У місцевому генделику – завжди велелюдно. Навіть у будні біля нього жваве обговорення і навіть свої драми. Місцеві жителі до такого плину часу вже звикли, часто-густо у всьому звинувачують державу і продовжують сумувати за радянськими часами. Психологи пов’язуюють таку ситуацію з економічними негараздами в державі та відсутністю перспектив. Іншими словами більшість живуть одним днем і нічого не планують. Внаслідок чого – нервові стреси та психологічна нестабільність. Аби забути про проблеми – вживають алкоголь та наркотики. Ще одним фактором є соціальна несправедливсть. Корупція та сентенція про владу грошей, примушують людей зневірюватись у власних силах. Втім навіть маючи роботу, мешканець такого раойну не гарантує собі нормального існування. Середня зарплата на будь-якому заводі не більше півтори тисячі гривень. Таке існування призводить до того, що частина населення міста живе у замкнутому колі власних інтересів, людей не цікавлять ціни на новий Мерседес чи гарячу путівку до Єгипту. У обласній службі зайнятості вакансій на робітничі професії декілька тисяч. При чому, ніяка криза на це не впливає, люди просто не бажають йти на підприємства. Єдине чим можуть похвалитись околиці міста – цінами на житло. Двокімнатну квартиру, зокрема на житловому масиві Західний, можна придбати всього за 15 тисяч доларів. Про соціальну нерівність у Дніпропетровську почали навіть складати пісні. Максим Шимон пише реп з 12 років. Каже, цей стиль, найбільше відповідає стану його душі. Пісні складає, виходячі з власного досвіду. Життя у так званому гетто надовго закарбувалось у свідомості репера. Проте, незважаючи та тотальну депресію, Максим виніс для себе досить корисну річ. Життя у гетто загартовує. Та повертатись туди, музикант не бажає.