Читачі з особливими потребами сподіваються, що влада відкриє очі на їхні проблеми

У цих бібліотеках книгами не перебирають. Йдеться про дніпропетровські книгозбірні для незрячих. Видань, надрукованих шрифтом Брайля, щороку сюди надходить всього кілька десятків. А читачі приходять кожного дня. Тож перечитують по декілька разів одні і ті самі книги, особливо класику. Проблема і з аудіозаписами текстів – не вся потрібна література є озвученою. Тож читачі з особливими потребами сподіваються, що нинішня влада все ж відкриє очі на їхні проблеми.У навчально-виробничому об’єднанні “Луч” Оксана Потапенко працює вже 20 років. До місцевої бібліотеки навідується чи не щодня – здає прослухані записи на дисках та бере нові. Каже: віддруковані книги по Брайлю майже не читає – це займає багато часу. Втім, головна причина – в іншому. Працівник підприємства Георгій Фесенко втратив зір 50 років тому. Він теж рідко береться за тактильну літературу. По роботі ж чоловікові необхідно читати такі видання, які Брайлем не друкують – тож просить озвучити тексти друзів та родичів. Інформації Георгію не бракує. А от Лариса Яковенко грамоту по Брайлю знає на зубок. До цього року навіть періодику спеціальну виписувала – журнал “Заклик” та газету “Промінь”. Однак після того, як аж в листопаді отримала квітневий номер – припинила передплату. До речі, зараз до бібіліотеки надійшов лише травневий випуск “Заклика”. Там пишуть про життя незрячих за кордоном. Така ж ситуація в Україні. Протягом цього року на полицях бібліотеки додалося лише 35 книг. Серед них, звичайно, є сучасна українська література. Але якість фоліантів, виданих Республіканським будинком звукозапису і друку, залишає бажати кращого, констатує бібліотекарка Надія Хіміченко. З аудіокнигами – не краще. Щороку за кошти держбюджету надходить не більше півсотні дисків. Їх користувачі бібліотеки переслуховують по декілька разів. Решту записів – качають з інтернет-сайтів. Крім того, не всі інваліди по зору мають пристрої для слухання аудіокниг – так звані тифломагнітофони. Останній раз їх видавали ще в 2009 році. Тож, хто не може дозволити собі таку покупку, а це переважно старші люди, чекає роками. А ще є проблема із видачею спеціальних годинників, паперу та тростин, каже голова обласного УТОСу Василь Горбенко. Однак в облдержадміністрації пообіцяли купити для потреб незрячих файловий сервер для зберігання аудіокниг. Його вручення мають приурочити до Міжнародного дня сліпих – 13 листопада. Тож в Дніпропетровському УТОСі з нетерпінням чекають на дарунок і все ж сподіваються, що проблеми 2-х з половиною тисяч незрячих в області не залишаться непоміченими.