Українські менестрелі
Так називають Київську Національну капелу бандуристів імені Георгія Майбороди. Чоловічий колектив музик та співаків був заснований сто років тому! На честь ювілейної дати капела невтомно подорожує. За два тижні надала одинадцять концертів у різних містах країни! Знаменита капела виступила у Дніпровському Будинку мистецтв.
У бандури шістдесят вісім струн ! Опанувати цей інструмент непросто, але найкращим виконавцям стають підвладні класичні твори Баха, Шопена та Чайковського, рок-н-рольні та навіть джазові композиції. Але чомусь гарніше звучать все ж народні українські мелодії, – кажуть музиканти. І ті що композитори Шамо, Вірменич, Поклад, Майборода писали для поєднання інструменту і голосу. Шістдесят чоловіків забезпечують дуже потужне звучання. Взагалі артистів в капелі ще більше, але не всі беруть участь у гастрольному турі. Дмитро Петренко дуже бажав поїхати, бо саме у музичній школі Дніпра вперше колись почув бандуру й полюбив цей інструмент. Капела народилася у 1918 році, потім під час другої світової війни колектив розділився на два. Побратими наших кобзарів грають та співають в американському Детройті. Але витоки двох капел все ж на українській землі. І сам інструмент, хоч і по-різному називався : торбан, кобза, бандура завжди створювався за єдиними правилами. Музиканти не наполягають на тому, що бандура переважно чоловічий інструмент. Кажуть, що у часи воєн та переслідувань саме жінки зберігали мистецтво гри та співу. Можливо тому у репертуарі капели так багато творів, присвячених жінці та матері. Соліст колективу Ярослав Великий, каже що час у творчості летить швидше, ніж у звичайному житті. Та Київська Національна заслужена капела бандуристів України пам’ятає всі свої сто років. І у різних містах та куточках країни розповідає про них людям.
