Спорт. Живий чи мертвий?

Реанімування спорту: депутати Дніпропетровської міськради виділили на розвиток спортивної галузі у нинішньому році вісім мільйонів гривень. Сума навіть на два мільйони більша за минулорічну спортсменів не радує. Помираючому спорту потрібні не припарки, а шокова терапія, кажуть фахівці. Зіграти роль рятувальника намагався Кабмін: задекларував термінове будівництво громадських ковзанок та басейнів, але з виділенням грошей не поспішає. Це поле – найбільший і чи не єдиний спортивний майданчик на трьох житлових масивах Тополі. Машини, що скидають сміття на імпровізоване звалище, перерви на час проведення матчів не роблять. На всі скарги, відповідь одна – радійте, що взагалі є де грати. Зразковістю не вирізняється і легендарний спортивний куточок у Севастопольському парку. Колись на цьому полі тренувались і футболісти Дніпра. Сітки, штанги, снаряди та навіть паркан розібрали мисливці за металом. У міськвиконкомі тільки розводять руками. Більшість спальників і того не мають. Будівництво п”яти-шести громадських спортмайданчиків заплановано у цьому році. Яким районам їх подарувати, депутати ще не визначились, проте обіцяють: там буде сучасне покриття та спортінвентар. Та особливо розмахуватись нема за що. На всі заходи – вісімсот тисяч гривень. Решта річної суми – реабілітація конно-спортивної бази, дотування профспілкових спортивних шкіл та воскресіння перлини веслувального спорту України – штучного каналу. За п”ятнадцять років забуття він заслужив два мільйони гривень, але, кажуть обранці, справа не тільки в грошах. У тому, що веслувальний спорт швидше мертвий, ніж живий, щодня переконуються члени клубу “Амур”. Усе майно громадської організації – колишній будівельний фургончик та декілька човнів початку вісімдесятих. За шість років існування – жодної копійки з бюджету. Триматись наплаву допомагають спонсори. На будівництво спортмайданчика за гроші міськради амурівці і не претендують. Давно ладні побудувати самі. Перепона – бюрократія. Папери на відвід землі чиновники змушують переробляти роками. Над задекларованим міністрами розвитком громадського фігурного катання депутати посміхаються. Де вже нашому теляті вовка з”їсти! Будувати цілорічні ковзанки – справа надто витратна. Якщо хто і візьметься, то відвідини будуть не копійчаними. Відтак нове покоління представників великого спорту і зовсім під загрозою. З огляду на бюджетні потуги на бездіяльність можновладців провину не звалиш – швидше на загальмовану реакцію .