Дніпропетровщина відзначає День Перемоги

День Перемоги в Дніпропетровську традиційно відзначають біля пам”ятників та меморіалів Великої Вітчизняної війни. Та наймасовіше покладання квітів вже довгі роки відбувається саме біля монументу Слави. Сьогодні туди прийшли тисячі людей. Свято не зіпсував навіть дощ та хмарна погода. Цього року урочистості в обласному центрі були особливо велелюдними. Розпочав свято військовий оркестр. Після чого відбулась офіційна частина. Квіти до пам”ятника поклали ветерани, можновладці, представники різних релігійних конфесій та політичних партій. Тих, хто пам”ятає війну, біля монументу було не так багато. Вони тут зустрічаються кожного Дев”ятого травня. Та кажуть, що з кожним роком знайомих облич все менше. Дивізія Василя Степановича звільняла всю Україну, а потім і Європу. Зараз йому вісімдесят дев”ять. На цьому святі ветеранів переповнюють два почуття – горе за полеглими товаришами та радість, що у тій війні, незважаючи ні на що, перемогли. Для них Дев”яте травня – головне свято. Дев”ятого травня ветерани згадують тих, з ким разом воювали, та часи, які їм довелось пережити. День, коли оголосили перемогу, був найщасливішим для них. Про це генерал – майор Леонід Смирнов не раз розповідав і своїм дітям, і онукам, і правнуку. Закінчились урочистості біля монументу Слави військовим парадом. На честь Дня Перемоги пролунали артилерійські залпи. А всіх загиблих під час Великої Вітчизняної вшанували хвилиною мовчання. Наша знімальна група побувала і на святкуванні Дня Перемоги у Кривому Розі. В рамках святкової церемонії там відбулись парад військ Криворізького гарнізону, запалювання смолоскипів перемоги і військовий салют. На відміну від Києва чи, скажімо, Дніпропетровська у Кривому Розі біля пам’ятника воїнам-визволителям не було розмаїття партійних прапорів. Свято Великої перемоги – не час і не місце для партійного самопіару. Так вважають у Кривому Розі. Сьогодні головні люди на площі – ветерани. І їм – уся увага. Багато хто з них звільняв рідне місто, а потім дійшов до Берліна.  А молодь таки вибирає армію. Повз ветеранів парадним маршем проходять солдати Криворізького гарнізону, ліцеїсти, курсанти військового училища. І хоч парад військової техніки представлений усього п’ятьма одиницями, головне – збережений дух військової слави. Рівняння на ветеранів! Це Павло Довгаль. У сімнадцять років потрапив він на Західний фронт. Юний другий номер протитанкової рушниці не боявся німецьких танків, що йшли на нього лоб у лоб.  Сьогодні всім їм – уже за вісімдесят. Та в багатьох енергії стільки, що молодІ позаздрять. До речі, про ноги. На церемонії вшановування ветеранів війни в Кривому Розі не було довгих промов, та все ж багато старих утомились стояти. Може, наступного Дня Перемоги ветеранів краще посадити на лави?