За два дні Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ святкуватимуть День визволення від фашистських загарбників

Сьогодні у селищі Військовому зібрались ветерани, що брали участь в операції з форсування річки Дніпро. “Я живий!”. Сьогодні ці слова можуть сказати лише півтори сотні воїнів, які шістдесят п’ять років тому брали участь у форсуванні Дніпра у селищі Військовому. Форсувавши Дніпро одночасно в кількох місцях, радянські війська зірвали плани німців стабілізувати фронт на великій території. На початку жовтня в дивізіях, що брали участь у боях за дніпровські плацдарми, залишилася лише третина особового складу. “Двадцять п’ять тисяч входять у воду, а виходять на той бік три, максимум п’ять тисяч, і за кілька днів річка вкрита тілами загиблих”, – згадував у романі “Прокляті та вбиті” письменник Віктор Астаф’єв, який брав участь у форсуванні Дніпра. Це був дійсно героїчний подвиг! Аби підняти бойовий дух війська, за наказом Ставки Верховного Головнокомандувача, бійця, котрий першим ступив на правий берег Дніпра, представляли на звання Героя Радянського Союзу. До кінця 1943-го таких виявилося майже дві з половиною тисячі. А упродовж 41-го – 42-го років цю найвищу радянську нагороду здобули трохи більше п’ятисот бійців і командирів. До Військового сьогодні прибули ветерани не тільки з різних областей країни, а навіть з Росії. На урочистому зібранні вони раділи, бо отримали можливість знову зустрітись із живими однополчанами, і плакали, розповідаючи дітям і онукам про ті страшні часи. Зберегти цю пам’ять – це обов’язок перед тими, кого вже немає, перед тими, хто з нами, і перед тими, хто тільки вступає в життя.