24-го грудня — День працівників архіву
Іноді доля людини буквально залежить від невеличкого папірця. Підтверджувати стаж роботи, шукати родичів чи відтворювати історію своєї сім’ї — неможливо без документальних підтверджень. В обласному архіві на довічному зберіганні близько двох мільйонів різних свідоцтв. Під час карантину працівники налагодили онлайн зв’язок із колегами та дослідниками. Наші ж кореспонденти відвідали державний архів й побачили багато чого цікавого.
Дніпропетровський державний архів — унікальне місце, яке вже майже 99 років зберігає таємниці — історичні документи, пам’ятки, метричні книги. Чого тут тільки немає.
Ось анкета, яку колись заповнював власною рукою Дмитро Яворницький. А це — лист самого Дмитра Менделєєва. Раритети на заздрість будь-якого музею.
Калерія Попова пропрацювала в архіві 20 років. Прийшла сюди після історичного факультету університету, витримавши суворий конкурс.
У докарантинний час, за один день до архіву надходило від 100 до 500 запитів. І не завжди правильно підготованих, скаржаться архівісти. Треба шукати, а документів дуже багато
Дніпропетровський архів постраждав у часи Другої світової війни, евакуації та окупації. Тоді зникла більша частина документів. Зараз дуже ретельно й послідовно метричні книги та інші свідоцтва оцифровують й перетворюють на електронні. У процесі сканування кожної сторінки робить особисті відкриття архівістка Анастасія.
Історія тут на кожному кроці. І в документах, і в предметах. Поряд із сучасним сканером раритетний експонат — апарат, яким користувалися років 40 тому для копіювання документів. Час летить швидко. І застигає у речах й на папері.
Лише уявіть собі, задокументований період нашого сьогодення з його карантином й життєвими проблемами колись потрапить до архівних сховищ. Втім, це відбувається вже зараз, за допомогою відповідальних фахівців.
Тож, можна зайти на вебсайті держархіву й знайти те, що цікавить. Або звернутися до надійного та досвідченого архівіста Микола Мельмаса. Щочетверга він на посту гарячої лінії.
Допомагати — це терпляче відповідати на всі питання та іноді бути психологом для незнайомої людини. Це частина професії архівіста.
Ділові й невтомні, вони шукають і знаходять, приймають й зберігають. І щиро діляться своїми емоціями, які не можна скопіювати.
