Вони готові простягнути руку допомоги тим, хто у скруті

П’ятого грудня відзначається Міжнародний день волонтера. Самі ж добровільні помічники кажуть – це не робота, а покликання. Тож, цілодобово, без свят та вихідних, відриваючи себе від родин, – вони там, де потрібні. Про людей з великим серцем – Юлія Кочет розкаже.

Енергійна та невтомна – це саме про волонтерку Лідію Ковалевську. Допомагати армії вона почала в буремному 2014. Разом з іншими збирала та відправляла продукти до Ато. Працювала з ранку і до самої ночі. Родина – підтримувала. Пізніше до волонтерської допомоги приєдналися син та дочкА. Лідія допомагає армії і сьогодні. Найтяжче у волонтерській роботі, каже, це переживати загибель бійців.

Дар’я прийшла у волонтерство ще за часів Майдану. Коли зрозуміла, що залишатись осторонь просто не може. Потім була допомога військовим та добровольчим батальйонам. Волонтерство, каже Дар’я, то спосіб життя.

Волонтерський рух в Україні зародився ще на початку 90-х. Та особливого змісту набув саме у 14-ому році. З початком бойових дій на Сході.

Волонтери, які допомагають бійцям, й ті, що дбають про людей з особливими потребами, опікуються чотирилапими – усі вони отримали нагороди та почесні відзнаки.

Навіть у свято волонтери не припиняють своєї роботи. Поруч завжди є ті, кому потрібна допомога, каже Оксана Чалова. Зараз вона підтримує бійців, які повернувся з війни та не знайшли себе у мирному житті.