Дніпровському метро – 25 років! 

Його відкрили саме у цей день – 29 грудня 1995 року. До святкової дати наш кореспондент Владислав Авдієнко поспілкувався з тими, хто стояв у витоків Дніпровського метрополітену та дослідив, як уся система працює зсередини.

1995-тий рік, 29 грудня. На честь офіційного відкриття метрополітену до Дніпра вирушає тодішній президент Кучма. Йому презентують одну гілку, довжиною 7,8 кілометра та 6 станцій. Це одне з шести найкоротших метро світу, втім будували його аж 14 років — із 20 лютого 1981-го. Терміни завершення робіт постійно переносили — спочатку через смерть Леоніда Брежнєва, потім — розвал СРСР та брак фінансування. Тому відкриття метро в Дніпрі й для будівників, й для містян — це справжнє свято! Олег Котляров, тодішній директор Дніпровського метрополітену, до дрібниць пам’ятає той день.

У музеї Дніпровського метрополітену він зібрав десятки унікальних експонатів із тих часів. Тут і каски робітників, і перша форма, й символічні ключі від станцій і навіть сходинка ескалатора, на яку вперше став президент. Точну дату відкриття визначили усього за рік до нього. Щоб встигнути, довелося мобілізувати усі міські заводи та підприємства.

Дніпровське метро здатне перевезти більш як 100 тисяч людей на день. Одразу після відкриття ним користувалися близько 50 тисяч дніпрян. Втім згодом деякі підприємства закрилися, частину пасажирів відібрали маршрутки. Й зараз у метро зовсім небагато відвідувачів. Шкода, кажуть працівники станції.

І жодних заторів — від залізничного вокзалу до житломасиву Покровський можна доїхати усього за 12 хвилин. Ганна працює на станції “Вокзальна” із самого відкриття. Розповідає, щодня за безпеку пасажирів відповідають одразу декілька людей. Чергова із приймання потягів слідкує за посадкою та висадкою і дає сигнал машиністові. Також все що відбувається на пероні видно на камерах спостереження.

Рухомий склад — це 45 вагонів, яким вже чверть століття. Втім їх завжди тримають в гарному стані, регулярно ремонтують та перевіряють декілька разів на день, розповідає машиніст Віктор, якому до речі теж – 25 років.

Для нас він показує, як керувати метро.

У роботі машиніста треба знати купу тонкощів та алгоритмів дій на випадок позаштатних ситуацій. Втім, саме така відповідальність його і приваблює, каже Віктор.

Дніпро стоїть на гранітних породах, що майже вдвічі твердіші за швейцарські Альпи. Саме це додавало неабияких складнощів у будівництві метро минулого століття, додає і зараз.

Працівники Дніпровського метрополітену сподіваються: владі вдасться таки добудувати останні 3 станції та подарувати йому нове життя. Після того як центр міста зв’яжуть зі студентським районом, пасажиропотік значно зросте, твердять експерти.

.