Вперше синьо-жовтий стяг над нашим містом підняли у 91-му році

Як все було – у День Державного прапора згадують учасники тих подій.

Україна святкує День Прапора. Церемонія урочистого підняття синьо-жовтого стяга відбулася і у Дніпрі. На заході зібралося чимало небайдужих містян. І якщо сьогодні ми можемо безперешкодно відзначати цей день, то у 91-му році проукраїнським активістам доводилося протистояти міліції аби вперше підняти над містом цей державний символ.

Урочистий захід відбувся на Алеї пам’яті поруч з Дніпропетровською облдержадміністрацією. Державний символ підняла почесна варта під звуки національного гімну у виконанні військового оркестру.

Відзначити подію прийшли представники духівництва, військові, влада області, а також чимало мешканців міста. Серед них і члени Товариства репресованих і політв’язнів.

“Доля нас звела з багатьма людьми, які так само віддано боролися за незалежність України. І сьогодні, коли ми на такому важливому шляху відстоювання Незалежності України, то ми повинні єднатися.”

Також на заході вшанували пам’ять загиблих військових, що йшли у бій під синьо-жовтим прапором, захищаючи незалежність України.

Сергій Істін працює на військовій кафедрі одного з університетів Дніпра, де навчаються молоді офіцери. Каже, державний символ об’єднує всіх українців:

“У нас різні погляди на життя, на політичні процеси, які проходять в країні, але прапор  це те, що об’єднує нас. Під час будь-яких заходів, коли піднімається прапор України у кожного справжнього українця щемить в серці.”

“Синьо-жовтий стяг надзвичайно важливий для всіх, хто захищає кордони України, для спортсменів, що виборюють перемогу на світових змаганнях  адже він є символом нашої ідентичності” – говорить голова Дніпропетровської обласної ради.

“Це свято єдності, це свято державності і це демонстрація того, що ми всі єдині.”

Але ще у липні 1991-го року проукраїнським активістам довелося боротися за можливість вперше урочисто підняти синьо-жовтий прапор над тодішнім Дніпропетровськом. Члени Українського народного Руху організували ходу головним проспектом до Театрального бульвару. Там відбувався мітинг, де й планували підняти стяг. Тодішній владі міста це було не до вподоби:

“Мітинг було дозволено, але установка прапора була заборонена. Щоб не сміли ми заборонену радянськими законами символіку підіймати.”

Спочатку хотіли встановити основу для прапора в іншому місці, але тодішня міліція завадила  відібрала спеціальну металеву основу. Проте члени Українського народного руху не розгубилися:

“Я знайшов місце, ось це, і тут була глибока труба. Тут можна було встановити щоглу і без проблем забити камінням, укріпити. Що ми й зробили.”

“Загалом тоді мітинг він налічував до трьох тисяч людей. Тобто для Дніпропетровська тодішнього, радянського, закритого міста  це дуже велика кількість людей. Оскільки міліція не очікувала цього, коли вони вже вирішили якось вплинути на цей процес  не могли.”

Три дні активісти охороняли прапор, але міліції все ж вдалося прорватися і зруйнувати флагшток разом з прапором. Аби синьо-жовтий прапор майорів зараз у небі, так звично для нас, дуже великій кількості українців довелося не один десяток років за це боротися.